Сайт находится в стадии заполнения. Спасибо за понимание

ИНСТИТУТ РАСТЕНИЕВОДСТВА ИМЕНИ В.Я. ЮРЬЕВА
Национальной академии аграрных наук Украины

Лабораторія селекції та генетики жита озимого

История подразделения:

    Селекційна робота з озимим житом на Харківській селе­кційній станції розпочата в 1911 році. На той час не було ще ні розроблених методів селекції, ні методики сортовипробування. Розробка методів йшла паралельно з початком селекційних робіт. В перші роки роботи були зібрані місцеві сорти. Перший збір - у 1914 році, другий - у 1923 році.. В 1930 році станція використовувала для вивчення матеріал, зібраний Українським Інститутом рослинництва. Всього було вивчено 3064 зразки, в тому числі зібрані в Харківській області - 1511, інших районах України - 1433, районах СРСР - 60, закордонні - 60. По мірі їх вивчення спочатку основна увага була зосереджена на місцевому Немишлянському житі, яке висівалось в найближчому до станції селищі Немишля, а потім на селекційному Петкуському житі. Методом масового добору із Немишлянського жита в 1923 році одержали сорт Немишлянське 953 (автори А.Ф. Гельмер, Б.К. Єнкен, А.В. Чернишова). За своїми ознаками Немишлянське 953 є типовим представником місцевих сортів степової групи, відрізняється високою зимостійкістю і стійкою урожайністю навіть у не­сприятливих умовах. В свій час виведення Немишлянського 953 стало відомим успіхом у селекції жита. Але згодом  Немишлянське 953 не могло конкурувати з більш про­дуктивними сортами і було замінено сортом Харківське 94 (автори Г.М. Лінник, М.І. Смирницька, М.В. Лясковський).

  З 1938 по 1967 рік робота по селекції і первинному насінництву озимого жита велась селекціонером, кандидатом с.-г. наук В.П. Пахомовою.

При відновленні селекційно-насінницької роботи з сортом після визволення Харкова від німецьких окупантів в 1943 році були проведені добори колосся із числа невідомої репродукції Харківського 194, який випадково залишився в дослідному господарстві, а також був використаний матеріал, який пройшов суворе проморожування в 1939 році та матеріал, повернутий з евакуації. На базі цього матеріалу створені первинні ланки насінництва зі щорічним використанням для перезапилення насіння, вирощеного в різних географічних районах. В результаті була підвищена пластичність сорту Харківське 194, що дало змогу значно розширити ареал сорту і районувати його в 34 областях з площею посіву більше 1 млн. га.

В 1948 році розпочато роботу по виведенню сорту жита з порівняно короткою і стійкою до вилягання соломиною. З цією метою  проведені добори з Харківського 194.  Врешті був створений новий сорт Харківське 55 (автори В.Я. Юр'єв, В.П. Пахомова, Б.М. Кононенко). Сорт Харківське 55 був районований з 1960 року і вирощувався в 28 областях. Найбільша площа посіву під сортом була в 1974 році і становила 1616 тис. га. Таким чином, добір із популяцій дав позитивні результати в накопиченні і закріпленні навіть таких складних ознак як зимостійкість та стійкість до вилягання, внаслідок чого були одержані цінні для виробництва сорти озимого жита.

Гібридизація між окремими сортами жита, з метою добору форм найбільш продуктивних і стійких до вилягання, була відома з перших кроків в селекції жита. Для проведення схрещувань жита у великих обсягах на Харківській селекційній станції в 1934 році Г.М. Лінником була розроблена техніка схрещування, яка дозволила з невеликими витратами одержувати значну кількість гібридного зерна. Академік В.Я. Юр'єв (1938 р.) вказував, що при гібридизації жита в більшості випадків одержують проміжні форми. Так, вільне міжсортове перезапилення між сортами Немишлянське 953 і Харківське 194 призводило до значного підвищення крупнозерності у місцевого сорту Немишлянське 953, а високопродуктивний сорт Харківське 194 знизив крупність зерна і продуктивність.

Метод гібридизації в селекції жита в інституті вперше був використаний В.П. Пахомовою з метою одержання сорту жита з невисокою і стійкою до вилягання соломиною. Схрещування проводили за методом Г.М. Лінника. Оскільки батьківська форма Петкус короткостеблий  недостатньо зимостійкий, добори проводили на фоні жорстких умов зимівлі. З цією метою перше покоління гібрида вирощували в суворих умовах зимового періоду сходу країни, а наступні покоління у південно-східних районах на безснігових схилах. Доробку сорту про­водили шляхом проморожування рослин, висіяних в ящиках за методом В. Я. Юр'єва. В 1960 році цей сорт передано на державне сортовипробування під назвою Харківське 60 (автори В.П. Пахомова, С.А. Усань, Б.М. Кононенко). Максимального значення площа його посіву досягла в 1980 році і становила 1651 тис. га.

Сотрудники подразделения:
  • Завідувач лабораторії
    Завідувач лабораторії

    Єгоров Дмитро Костянтинович - доктор с.-г. наук, ст. науковий співробітник

Направления работы:
Основные научные разработки:
Основные научные публикации:
Контакты подразделения: